Слово про маму

І
А
Б
В
Г
Д
Ж
З
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
КАЛИНЕЦЬ ІГОР КАЛІШ ГРИГОРІЙ Кальяненко Анатолій КАМІНЧУК АНАТОЛІЙ КАНІФОЛЬСЬКИЙ ОЛЕГ КАПЕЛЬГОРОДСЬКИЙ ПИЛИП КАРМАНСЬКИЙ ПЕТРО Карпевич Оксана КАРПЕНКО МИКОЛА КАТРУК ІВАН КАЦНЕЛЬСОН АБРАМ КАЧАНОВА ЛАРИСА КАЧКАН ВОЛОДИМИР КАЧУРОВСЬКИЙ ІГОР КАЩУК НАТАЛЯ КВАШНЬОВ БОРИС КВІТЧАСТА КАТЕРИНА КЕДИК СВІТЛАНА КИР'ЯН НАДІЯ КИРИЧЕНКО ГРИГОРІЙ КИСЕЛЬОВ ЛЕОНІД КИЧИНСЬКИЙ АНАТОЛІЙ КЛЕН ЮРІЙ КЛИМЕНКО ЛЕСЯ КЛИМЕНКО МИХАЙЛО КЛЬОСОВ ЛЕОНІД КОВАЛКО МИХАЙЛО Козак Надія КОЗИНЮК ЛАРИСА КОЗЛЕНКО НАТАЛІЯ КОЛОДІЙ ВАСИЛЬ Колодій Ілько КОЛОМІЄЦЬ ВОЛОДИМИР КОЛОМІЄЦЬ ТАМАРА КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР КОНОНЕНКО ДАНИЛО КОРДУН ВІКТОР КОРЖ ВІКТОР КОРЖЕНІВСЬКА АНЕЛІЯ Король Ольга Косаревич Мар’яна КОСЕНКО ЯКІВ Косівчук Юлія КОСМИНІНА ПОЛІНА КОСТЕНКО ЛІНА КОСТЕЦЬКИЙ АНАТОЛІЙ КОСТІВ-ГУСКА ГАННА КОЧЕВСЬКИЙ ВІКТОР КРАВЧЕНКО УЛЯНА КРАСОТКІНА НАДІЯ КРЕМІНЬ ДМИТРО Крикун Галина КРИКУНЕНКО ВІТАЛІЙ Кримовська Софія КРИЩЕНКО ВАДИМ КРІСМАН НАТАЛІЯ Круль Марія КУБАЄВИЧ П. КУЗЬМЕНКО ВАЛЕНТИНА КУЗЬМЕНКО МАРИНА КУКУРУЗА ТЕОДОР КУЛИНЯК ДАНИЛО КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛЬБАК ЛІДІЯ КУЛЬСЬКА ІННА КУЦЕНКО ПЕТРО Кучерук Віктор Кушик Роман КУШНІР ВІРА

ГОРДАСЕВИЧ ГАЛИНА

ЯНИЧАРСЬКА БАЛАДА

 

Встала курява стовпами.

Багрянiли хмари.

Приазовськими степами

Гнались яничари.

I летiла перед ними

Звiстка невесела,

Що пускають вони з димом

Українськi села,

Що старих людей вбивають,

Тих, хто уже сивий,

Малих дiток забирають

В неволю-ясир.

 

Забiгає яничарин

У бiленьку хату.

Стала жiнка у вiдчаї –

Нiкуди тiкати!

Тiльки в очi подивиться –

В нього ж очi синi!

Раптом зойкнула вдовиця:

– Сину ти мiй! Сину!..–

Простягає вона руки,

Обiйняти хоче,

А вiн стоїть, клятий турчин,

Стоїть та регоче.

Звiдки йому пам’ятати

Українську мову,

Як малим украли з хати,

З батькiвського дому,

Вiд матерi вiдiрвали,

Вiд рiдної сутi

Та молоком напували

Скаженої суки.

Постаралися немало

Вчителi незлецькі,

Щоб не знав вiн слова «мамо»

Навiть по-турецьки.

То ж була наука люта –

Як зброю тримати.

От i блиснула шаблюка!

От i впала мати…

 

3 того часу проминули

Не лiта – столiття.

Дай Бог, щоб вас обминули

Такi лихолiття!

А щоб ми це, люди милi,

Могли пам’ятати,

Не спочили у могилi

Анi син, нi мати.

Бога мудрiсть незвичайна

I велика сила:

Вiн з матерi зробив чайку,

Зробив вовком сина.

I чаєчка все кигиче

На ковилу сиву,

А прислухаєшся – кличе:

– Сину ти мiй! Сину!..

А вiн виє, турчин клятий,

Темними лiсами,

Нiби вчиться вимовляти:

– Мамо моя! Мамо!.

Погода