Слово про маму

І
А
Б
В
Г
Д
Ж
З
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
КАЛИНЕЦЬ ІГОР КАЛІШ ГРИГОРІЙ Кальяненко Анатолій КАМІНЧУК АНАТОЛІЙ КАНІФОЛЬСЬКИЙ ОЛЕГ КАПЕЛЬГОРОДСЬКИЙ ПИЛИП КАРМАНСЬКИЙ ПЕТРО Карпевич Оксана КАРПЕНКО МИКОЛА КАТРУК ІВАН КАЦНЕЛЬСОН АБРАМ КАЧАНОВА ЛАРИСА КАЧКАН ВОЛОДИМИР КАЧУРОВСЬКИЙ ІГОР КАЩУК НАТАЛЯ КВАШНЬОВ БОРИС КВІТЧАСТА КАТЕРИНА КЕДИК СВІТЛАНА КИР'ЯН НАДІЯ КИРИЧЕНКО ГРИГОРІЙ КИСЕЛЬОВ ЛЕОНІД КИЧИНСЬКИЙ АНАТОЛІЙ КЛЕН ЮРІЙ КЛИМЕНКО ЛЕСЯ КЛИМЕНКО МИХАЙЛО КЛЬОСОВ ЛЕОНІД КОВАЛКО МИХАЙЛО Козак Надія КОЗИНЮК ЛАРИСА КОЗЛЕНКО НАТАЛІЯ КОЛОДІЙ ВАСИЛЬ Колодій Ілько КОЛОМІЄЦЬ ВОЛОДИМИР КОЛОМІЄЦЬ ТАМАРА КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР КОНОНЕНКО ДАНИЛО КОРДУН ВІКТОР КОРЖ ВІКТОР КОРЖЕНІВСЬКА АНЕЛІЯ Король Ольга Косаревич Мар’яна КОСЕНКО ЯКІВ Косівчук Юлія КОСМИНІНА ПОЛІНА КОСТЕНКО ЛІНА КОСТЕЦЬКИЙ АНАТОЛІЙ КОСТІВ-ГУСКА ГАННА КОЧЕВСЬКИЙ ВІКТОР КРАВЧЕНКО УЛЯНА КРАСОТКІНА НАДІЯ КРЕМІНЬ ДМИТРО Крикун Галина КРИКУНЕНКО ВІТАЛІЙ Кримовська Софія КРИЩЕНКО ВАДИМ КРІСМАН НАТАЛІЯ Круль Марія КУБАЄВИЧ П. КУЗЬМЕНКО ВАЛЕНТИНА КУЗЬМЕНКО МАРИНА КУКУРУЗА ТЕОДОР КУЛИНЯК ДАНИЛО КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛЬБАК ЛІДІЯ КУЛЬСЬКА ІННА КУЦЕНКО ПЕТРО Кучерук Віктор Кушик Роман КУШНІР ВІРА

БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР

«МАТУСЕНЬКО...»

Матусенько!

Матінко!

Мамочко!

Мамо!

Он сонце зійшло, як учора, так само.

Матусенько!

Ненько!

Ріднесенька ма!

Зійшло, а тебе вже під сонцем нема.

Не вірю, не вірю, не вірю труні!

Півсвіту погасло навіки в мені.

Півсвіту?

Якби-то!

Згасає увесь.

Та світиться світом онук твій Олесь,

Бо пам’ять його ще занадто мала,

Ще горя гіркого в глибінь не взяла…

А нас було двійко у тебе синів –

Дві складки печалі між чорних брів…

Линяли ті брови –

Ніщо не взяло:

Ні війни,

Ні голод,

Ні лютеє зло.

І китиці прапор колгоспний схилив

До тебе, царице-володарко нив.

І річка – з-під криги,

І слово – із книги,

З тієї, що я тобі не присвятив.

Робота стоїть з непокритим чолом…

Город із-під снігу –

До тебе зелом.

Ой стелять дорогу тобі з рушників…

Обабіч рядочки біжать буряків,

Гукають до тебе,

Пробившись крізь сніг:

За вік свій не встигла

Прорвати усіх…

А вже за хрестами,

А вже за гробками

Майнула примара з косою…

З грабками…

Пізнав я ту косу –

Сумний інвентар…

Вона.

В сорок п’ятім…

Щоднини – гектар.

А вже молотки загриміли об віко…

І все?

І немає?

Довіку! Довіку!

Та, чую, зсередини стукіт луна

(Отак, як колись в перехрестя вікна),

І голос твій рідний…

Отак, як колись:

– Без шапки… морозно ж… не застудись… –

Той голос до тями мене поверта…

Я ж думав, віднині уже сирота…

Матусенько!

Матінко!

Мамочко!

Мамо!

А сонце зійшло, як учора…

Так само?!

Погода