Ворожіння на Катерини

 

Традиційно 7 грудня дівчата ворожать на долю, намагаючись зазирнути у власне майбутнє

7 грудня – день св. великомучениці Катерини, покровительки дівчат. У старовину саме цього дня юнки починають ворожити на долю. Крім Катерини, сприятливими вважалися Андрія

(13 грудня) та Новий рік. Проте саме 7 грудня традиційно звався днем дівочої долі, тому ворожіння на Катерини мало свої цікаві звичаї та традиції.

Серед найпоширеніших був ритуал слухання або гукання попід вікнами. Підходить дівчина під вікно і терпляче чекає, що скажуть у хаті. Якщо почує: “Піди-но” або “Біжи”, “Принеси” чи “Подай” – радіє, бо піде заміж наступного року. Якщо ж хтось гукне на дитину: “Сядь! Щоб ти не встало!” – це погане ворожіння, ще рік сидітиме в дівках.

Зустрівши на вулиці чоловіка, дівчата питали: “Дядьку! Як вас звати?” Дядько казав яке-небудь ім’я – і так повинен був зватися майбутній чоловік тієї дівчини, що спитала.

Вгадати дівочу долю допомагали символічні предмети – хусточка, стрічка, перстень, лялька, хрест. Одна з дівчат усе це розкладала на столі й накривала тарілками так, щоб не бачили інші. Потім кожна по черзі підходила й піднімала одну з тарілок. Якщо під нею виявиться стрічка, буде ще рік дівувати, якщо перстень, то вийде заміж, якщо натрапить на хусточку – буде покриткою, а якщо на ляльку – народить дитину, коли ж випаде хрест, то помре… А щоб вгадати достаток майбутнього чоловіка, насипали до миски якоїсь крупи і в неї кидали золоті, срібні та залізні перстені, який витягнеш – таку долю і обереш.

Якщо на вечорницях збиралося багато дівчат, їхню долю вирішували… чоботи! Саме чобітьми, переставляючи їх по черзі, міряли хату від стола до порога. Чий чобіт вийде за поріг, та перша заміж піде в наступному році.

Серйознішою вважалася магія, пов’язана з вогнем і водою як символами чоловічого й жіночого начал.

Аби вгадати, в який бік вийде заміж, дівчина наливала у миску воду, розбивала на дві половини горішок і, вийнявши зернятко, ставила в шкаралупу запалену свічечку та пускала той “човник” на воду по середині миски. Буває, він попливе в той бік, у який треба дівчині, буває навпаки або й стоїть на місці. Іноді дівчина пускала два “човники” – на себе й на свого коханого, і, затаївши подих, стежила за ними. Буває, крутить їх невидима сила по колу, то в різні боки, то в одному, а вкінці або зійдуться, або розійдуться і зупиняться – ось кінець ворожіння!

Також ворожили по тіні. Зім’ятий папірець запалюють і тримають проти білої стіни, по силуетах тіні вгадують свою майбутню долю.

 

Погода