Негативні наслідки переучування ліворуких дітей

Якщо ви помітили, що ваша дитина у процесі діяльності надає перевагу лівій руці, пам’ятайте, що ця перевага лише найбільш помітна зовнішня ознака організації мозку дитини (інші ознаки – домінуюче око, домінуюча нога тощо). Значна кількість вчених погоджуються із тим, що не слід примушувати дитину використовувати лише праву руку у зв’язку із тим, що організація мозку визначена генетично, а насильна її зміна суперечить природній організації мозку.

Формування мовних зон лівої півкулі, праворукості і ліворукості тісно пов’язані, тому переучування лівші на будь-якому етапі його розвитку є втручанням у складний процес становлення мозкових механізмів розумової діяльності, зокрема мовлення. Так, відбувається загальна невротизація дитини. Наслідками переучування лівші на правшу можуть бути: заїкування, посилення симптомів дислексії. За даними досліджень НДІ вікової фізіології РАО до 71 % ліворуких дітей зазнають тиску з боку батьків та вчителів з “метою” “виховати” із них праворуких. Сумнівного успіху досягають 26% хлопчиків і трохи більше дівчат. Проте негативні наслідки такого переучування майже стовідсоткові. Переучування ліворуких дітей у дошкільному віці і пізніше інколи стає причиною не лише шкільних труднощів, а й порушень у психічному здоров’ї дитини (найчастіше у вигляді неврозів та невротичних реакцій).

У дослідженнях А.П.Чуприкова зазначається, що саме переучування ліворуких дітей, а не ліворукість сама по собі є сильним специфічним фактором у процесі виникнення неврозів. Крім того у дітей спостерігаються висока втомлюваність, швидке виснаження, стрімке падіння працездатності. Фактично діти можуть активно працювати лише на перших двох уроках, потім їхня увага розсіюється, виникає рухове розгальмування, втома.

У таких дітей значно більше часу іде на приготування уроків. Особливо важко їм виконувати письмові завдання. Ліворуким дітям, які зазнали “переучування”, значно частіше доводиться відчувати шкільні “страхи”, пов’язані із невдачами у класі (колективі, групі), зауваженнями, доганами з боку дорослих (вчителів, вихователів, батьків). Наслідками таких переживань у дітей стають прискорене серцебиття, астматичні приступи, підсилене потовиділення, тремтіння рук, голосу, інколи їм сняться жахливі сновидіння, пов’язані зі шкільними неприємностями. Брак відпочинку уночі позначається на загальній життєдіяльності дитини, її емоційному стані, з’являються примхи, роздратованість.  Внаслідок переучування у дитини можуть виникати неврози у вигляді нав’язливих станів. Дитина не може позбавитися думок про свою ліворукість, неповноцінність, постійно перебуває у стані тривожного очікування невдачі, що програмує подальші поразки й призводить до погіршення навчання.

Ще одним із наслідків переучування ліворукої дитини є невротичне заїкання, яке може посилюватися після напруженого виконання письмових завдань правою рукою. Заїкання може супроводжуватися невротичним миганням, намотуванням на палець волосся тощо. Дитина не може контролювати ці рухи, вони носять мимовільний характер. Як наслідок, однолітки можуть насміхатися з цього приводу, а дорослі висловлювати роздратовані зауваження.

Інколи у молодшому шкільному віці спостерігаються істеричні неврози. Особливо яскраво вони проявляються у формі істеричної сліпоти: дитина жаліється, що не бачить ліній та клітинок у зошиті, під час списування із дошки у неї “губляться” букви, слова і цілі фрази.

Перед контрольними роботами у дітей, які зазнали “переучування” інколи можуть виникнути нудота, блювота, бурхливі психомоторні реакції (діти із голосними риданнями падають на підлогу, по якій стукають руками і ногами).

Важливо зазначити, що хвилювання і страхи збуджують праву півкулю головного мозку, яка у ліворуких дітей і так є більш активною, і, як наслідок, навіть незначна подія може стати приводом для страху, адже така дитина заздалегідь сповнена тривогою та поганими передчуттями. Такий високий рівень активізації правої півкулі викликає гальмування діяльності лівої півкулі. У результаті дитина не в силах приймати вірні рішення, знаходити раціональний вихід зі складної ситуації — адже критичне вміння  адекватно оцінювати свої дії та вчинки й робити відповідні висновки послаблюється. Таким чином, чим більше дорослі будуть “тиснути” на дитину, щоб вона “все зрозуміла”, “все усвідомила”, тим важче дитині буде здійснити це у реальності. Інакше діяти такий “натиск” не може, він може лише  збільшувати й підсилювати невпевненість і слабкість дитини. Проте, допомога полягає не у “стовідсотковій” логіці й моральних “проповідях”, а у психологічному розслабленні (розвантаженні). Такі діти потребують приємного спілкування, позитивних емоцій, переживання щастя від подій, що відбуваються із ними. Саме таким чином можна допомогти дитині подолати невротичні реакції, страхи.

Більшість неврозів тим чи іншим чином пов’язана із порушенням взаємодії між півкулями головного мозку. Подібні порушення виявляються і при психічних травмах – переляках, потрясіннях, гострих конфліктах, обмеженнях життєво значущих потреб тощо. Отже, стрімке збільшення активності правої півкулі супроводжується “нагнітанням” негативних емоцій, страхів. Лавина афекту на деякий час зменшує здатність лівої півкулі до пошуку логічних, раціональних рішень. Тому в подібних ситуаціях заклики дорослих “візьми себе в руки”, “як тобі не соромно”, “роби так, як тобі сказано”, як правило, не допомагають.

На підставі аналізу результатів спеціальних досліджень, можна зазначити, що навіть у праворуких студентів (більша активність лівої півкулі) після здачі іспиту підвищується активність правої півкулі головного мозку (внаслідок дії страху, хвилювання щодо одержання поганої оцінки).

Отже, вихід із цієї ситуації, перш за все, полягає у педагогічній коректності та стриманості у процесі оцінювання дій ліворукої дитини. Таку дитину необхідно сприймати такою, якою вона є. Дорослі не повинні травмувати її своїми зауваженнями, а навпаки, допомогти подолати труднощі у навчанні, в оволодінні навичками письма, у формуванні навичок володіння різноманітними знаряддями праці, в адаптації у колективі праворуких однолітків.

Волошенко О.В. СемилітЛ.Г .

Методичний посібник «Ліворука дитина: яка вона?» -Черкаси, 2002

Погода